Українці часто із заздрістю спостерігають за тим, як розвиваються інші країни та які рішення приймає їхня влада. Чесно зізнаюсь, я була такої ж думки, допоки не почала подорожувати і бачити все зсередини. Корупція в Україні досі основна проблема суспільства. У соціальних мережах постійно на очі потрапляють розслідування, у опитуваннях громадяни визначають її як одну з ключових труднощів, уряд з екранів телебачення висловлює свою готовність до прозорості та публічності. Та чи можливо викорінити корупцію взагалі?

На мою думку, відповідальність за прийняті в країні рішення несуть самі ж українці, які обирають тих чи інших кандидатів на національних і місцевих виборах, не пишуть петиції чи скарги, а вирішують промовчати, вирішують приховувати прибутки від податкової і наймати працівників нелегально, дають «подяку» лікарям і вчителям, влаштовують свої дітей «по блату» в університети, радіють «подачці» у вигляді бруківки чи лавочки від міського голови, а не вимагають зупинити продаж комунальної землі за безцінь. Цей список можна далі продовжувати. Не вистачить і однієї сторінки.

Дуже показовими стали місцеві вибори, які відбулися цього року. Громадяни обрали переважно не нові перспективні та професійні обличчя, а тих же самих політиків. Люди бояться нового і обирають стабільність, якою б поганою вона не була.

Рівень корупції в Україні не впаде, поки цього не захочуть самі українці. Проте не просто висловлюватимуть невдоволеність існуючою ситуацією в коментарях соціальних мережах, а почнуть діяти самі. Адже політики завжди орієнтуватимуться на те, чого хоче народ. І поки народ радіє лавочці біля під’їзду, а не контролює політиків та їхні рішення, доти не буде жодного зрушення в системі.