У суспільстві шириться хибна, як на мене, думка, що управляти державами чи корпораціями повинні жінки, бо тоді буде менше корупції. Проте, подібне твердження поширює спотворене уявлення та негативне ставлення до встановлення гендерної рівності на всіх рівнях суспільства. Противники гендерної рівності використовують цю ж думку проти надання рівних можливостей для кар’єрного росту жінок стверджуючи, що стикалися з багатьма корупційними скандалами, де основними фігурантами теж були жінки.

То чи є все ж чоловіки і жінки однаково схильні до корупції? Перш ніж відповідати на це запитання, слід зрозуміти, які фактори сприяють тому, що людина скоює неправомірні дії. Дослідниці Кендра Дюпуї разом із Сірі Несет вирішили відійти від традиційних теорій щодо мотивів корупції та поглянули на її причини у когнітивній психології. Вони виявили наступні фактори, які штовхають особу до корупційних дій:

1. Ті, хто має більшу владу, є більш схильним до корупції.
2. Особистості вчиняють неправомірні дії, коли вони отримають особисту вигоду, мають менші здібності до самоконтролю, не відчувають, що їх дії одразу комусь принесуть шкоду, а також коли такі люди працюють в організаціях, де покарання за неетичну поведінку відсутнє.
3. Люди більше ризикують, коли потрібно компенсувати збитки чи зберегти наявні ресурси. Невизначеність підвищує ймовірність корупційних дій.
4. Виправдовування корупції робить її більш прийнятною.
5. Відчуття провини зменшує ймовірність вчинення корупційних дій.

Емоційні та психологічні риси характеру людини, які наведені вище, присутні як у чоловіків, так і у жінок. Гендерна рівність покликана не стільки зменшувати корупцію, скільки надати рівні можливості, для обох статей. Сформовані стереотипи щодо того, що жінки менш схильні до корупції, підтверджуються результатами опитування AmericasBarometer.

То чи варто призначати на відповідальну посаду жінку, тільки тому що вона жінка?

У 2020 році вийшла публікація «Час настав. Огляд гендерних вимірів корупції». У ній ґрунтовно зібрані та проаналізовані основні течії досліджень гендерного аспекту корупції. У ній, на мою думку, найважливіший акцент поставлений на наступному: жінки відчувають більший тиск суспільства та традиційних стереотипів, саме тому вони менш схильні до незаконних вчинків. Основні тези:

1. Жінки частіше підлягають публічному осуду, ніж чоловіки, через існуючі стереотипи. Вони повинні виправдовувати очікування, бо розуміють ризики великого медійного тиску.
2. Спроможність ризикувати не залежить від статті, а від наявного соціокультурного середовища.
3. «Корупційні мережі» раніше завжди очолювали чоловіки. Щоб потрапити у неї, потрібна довіра. Під час вчинення незаконних дій чоловіки більше довірятимуть своїй статті, а жінкам потрібно докласти більше зусиль, щоб їх включили у мережу.
4. Жінки більш схильні до боротьби з корупцією, бо частіше її відчували. У суспільствах з патріархальними устроєм, жінки більше контактують зі сферою послуг, як от медицина чи освіта. Вони відчувають негативний ефект корупції на собі. Саме тому політикині переважно орієнтуються на зміни в медицині та освіті, хоча й самі платять там більше хабарів, ніж чоловіки.

З цього можна зробити висновок, що на жінок впливають набагато більше зовнішніх факторів, аніж внутрішніх, що змушують їх відмовлятися від корупційних дій. Проте, вони постають перед цим вибором тоді, коли вони отримали владу. А що із тими жінками, які не мають важелів впливу та мають менше можливості обирати: вчиняти корупційні дії чи ні?

Хто більше відчуває негативні наслідки корупції: чоловіки чи жінки?

Дослідження показують, що жінки більше відчувають негативні наслідки корупції. Проте, важливо взяти до уваги інші змінні, як рівень доходу, тип суспільства, проживання в міському чи сільському населеному пункті.

Люди, переважно, не є прямими жертвами корупції, а відчувають її опосередковано. Візьмемо, наприклад, прямих жертв корупції. Стать не важлива, оскільки з незаконними діями стикатимуться ті, хто отримує послуги у певних інституціях. Автомобілями керують як чоловіки, так і жінки. Якщо патрульний/-а вимагає хабар, стать людини за кермом великої ролі не відіграє.

З непрямими наслідками корупції ситуація дещо інша: більше негативу відчувають жінки. У роботі «Гендерний вплив на корупцію» зазначено наступні аргументи:

1. Корупція посилює бідність та підриває економічний розвиток. За даними Організації Об’єднаних Націй, більшість бідних становлять жінки.
2. Бідні більше залежать від державних послуг. Оскільки жінки, ймовірно, матимуть менший дохід, погіршення якості та підвищення вартості послуг, перш за все, відчують вони.
3. Політична корупція може призвести до того, що у жінок буде менше можливостей стати політикинями. Через це ті сектори, які б вони хотіли реформувати, залишаться незмінними.
4. Більшість жертв торгівлі людьми – жінки. Корупція у правоохоронних органах та прикордонних службах вплине негативно на жінок.

Яка ситуація в Україні?

Жінки мають менший доступ до участі в політичному житті країни через відсутність ресурсів. На противагу Сполученим Штатам, де побутують стереотипи меншої корупційності жінок, в Україні вони стикаються зі скептичним ставленням населення: жінки менше цікавляться політикою або матимуть менше на неї час через сімейні справи⁵.

Українські жінки більше відчувають непрямий економічний наслідок корупції, оскільки частка цієї статі серед бідного населення вища.

Усі інші фактори, згадані вище, переважно одинакові у всіх країнах. Відмінні лише стереотипи, культура, традиції.

То хто ж більш корупційний?

Стать не визначає, чи  більше схильна людина до корупції. Якби в Україні історично склалось так, що жінки завжди були у владі, то сьогодні ми б вважали корупційними жінок. На вибір – взяти хабар, вимагати кошти, розтрачувати комунальне майно, отримати «відкат» за державні закупівлі – впливають соціум, традиції, історія, стереотипи, тип суспільства, економічний розвиток, релігія…

Сьогодні ми маємо не підтримувати хибний меседж про меншу корупційність жінок, а говорити про рівні можливості для усіх статей, вікових груп, національностей.