Цей запах знайомий кожному мешканцю Черьомушок, Піщаного, поселка Моряків. Кожної весни із приходом тепла специфічне амбре розповсюджується по всьому району. Аромат “постачає” станція біологічної очистки стоків, що знаходиться у селі Покровське Мангушського району. Мешканці Приморського району виступили на засіданні комісії та розповіли, що вже п’ять років, як потерпають від нестерпних викидів. Що відповіли депутати? 

Мешканець Приморського району Володимир Худько на засіданні постійних комісій звернувся до депутатів, аби вони вплинули на вирішення проблеми токсичних випаровувань з очисної станції. “Порушена технологія утилізації мулу, він необроблений, бактерії розкладаються, і сморід йде по району. Це більше неможливо терпіти. Ще у 2018 році ми зверталися до міського голови. Скільки років вже чекаємо”, – розповів маріуполець. 

Втім, депутати дали зрозуміти, що найближчим часом на зміни сподіватися не варто. “На минулій сесії був прийнятий проект про кредитний договір Водоканалу. Там за планом заміна каналізації, зменшиться кількість відходів, буде з Харвестом (компанія холдингу СКМ – прим.) договір. Він буде закуповувати мул для добрив. Ми не можемо увійти у кредитні кошти, і окремо витрачати кошти на цю ділянку”, – сказав голова постійної комісії з питань ЖКГ та енергозбереження Андрій Федай. 

Володимир Худько зауважив, що на вирішення цієї проблеми вже виділяли кошти у 2018 році. Дійсно, за даними ЗМІ, планувалося виділити 2,5 мільйони гривень на розробку проектно-кошторисної документації про модернізацію СБОС.Також з міського бюджету вже виділяли 8 мільйонів гривень на закупівлі екскаватора, самоскидів та аератора.

Вперше турбувати мешканців Приморського району сморід почав ще у 2016 році, у 2018-му випаровування дійшли аж до Центрального району, згадує  Худько. “Ніхто не міг зрозуміти, звідки йде цей запах. Ми з’ясували, що проблема у СБОСі – станції біологічної очистки стоків, яка підпорядковується Водоканалу. З цієї станції прибрали дві важливі речі: котельні, які обробляли паром мул та знезаражували його. Та метантенки – це резерувуари на 10 тисяч куб.м. для бродіння органічних відходів”. 

Метантенки – це герметичні резервуари без доступу повітря, де відходи розподіляються на твердий осад та біогаз. Тепер ця важлива ланка переробки відсутня, і мул у сирому вигляді та без обробки парою подають на поля села Покровське, де він бродить на відкритому повітрі. До найближчого житлового будинку у цьому селі від “мулових ставків” 600 метрів, розповідає Худько. 

Мулові поля у Покровському. 2018 рік

У 2018 році активісти зібрали підписи 300 мешканців та записалися на прийом до міського голови. “Зверталися навіть до Міністерства. Врешті-решт, сформували комісію, вона виїхала на місце. Проблему допомагали вирішувати вчені Інституту Марзеєва  (Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України – прим.). Вони запропонували використовувати пробіотик”.

На деякий час проблема була вирішена. Але згодом повернулася знов, розповідає маріуполець. 

“Весь 2018-початок 2019 випаровувань чути не було. Ми з’ясували, що інакше стали використовувати пробіотик. Вчені рекомендували розпорошувати його безпосередньо на водну поверхню, тепер його додають не на поля, а на самій станції, до закачування мулу на поля. Вірогідно, так знижується ефективність пробіотика, а він дуже дорогий. В результаті всі ми дихаєм газом меркаптаном – саме він виділяється з цих полів”, – каже Худько. 

Меркаптани це сполучення вуглецю, водню та сірки. У природі вони утворюються під час гниття білків, і мають різкий неприємний запах, схожий на запад сірководню. Ними часто ароматизують природній газ для того, щоби вчасно помітити витік газу. Якщо концентрація меркатанів у повітрі перевищена, в людини можливе підвищення тиску, непритомність та навіть зупинка дихання. 

Надія на глобальний проект Водоканалу – реконструкцію системи водопостачання за кредитні кошти – не дуже втішає мешканців Приморського району, оскільки проблема існує вже декілька років і чекати ще декілька вони вже не мають сили. 

Нагадаємо, Водоканалу погодили залучення кредиту 28 млн євро від Европейського інвестиційного банку на реконструкцію системи водопостачання та водовідведення.