Центри громадського контролю «Дій» моніторили дотримання прав людини у закритих установах та ковідні закупівлі, які вони здійснювали. Моніторинг охопив три області України. 15 червня були презентовані напрацювання та озвучені головні висновки. Які, як показав моніторинговий проєкт, були типовими для різних міст та установ.
Хто реалізовував проєкт та чому до уваги потрапили саме закриті установи
Проєкт тривав 6 місяців і став можливим завдяки супроводу Міжнародної чеської гуманітарної організації «Людина в біді» (People in Need). Про це розповіла координаторка PIN Олена Романова. «Європейський Союз реалізовує Програму солідарності східного партнерства в умовах пандемії COVID-19. Саме в рамках цієї Програми PIN було втілено ідею: дізнатись про стан справ з дотримання прав людини у закритих установах трьох областей – Тернопільської, Вінницької, Донецької. До проєкту долучились чотири Центри мережі «Дій», наші партнери. Це Дій-Тернопіль, Дій-Вінниця, Дій-Маріуполь та Дій-Краматорськ. Аналіз ситуації з додержанням прав та моніторинг закупівель у більш ніж 70 установ по трьом областям та колективний аналіз дозволили з’ясувати певні спільні моменти та схожі проблеми», – сказала вона.
Чому саме по закритих установах було вирішено проводити роботу? На думку команди всіх Центрів, саме ті люди, які там перебувають, більше обділені увагою. Навіть у медійному просторі не так часто з’являються повідомлення про їх проблеми або потреби. Часто вони самі менше знають про свої права або просто мають менше можливостей для зв’язку з «великою землею».
Було розуміння і того, що у зв’язку з пандемією питання таких установ стали ще більш актуальними, оскільки закритість території та скупчення людей в одному просторі – це реальні загрози в умовах розповсюдження COVID.
В самі установи потрапляти в умовах пандемії було майже неможливо, але складати картину про те, що відбувається, команда Центрів змогла по звітах Уповноваженого по правах людини ВР, по відповідях на інформаційні запити, з моніторингу відкритих джерел. В деякі установи потрапити все ж таки вдалось, окремі Центри співпрацювали з представництвами Уповноваженого в областях.
В категорію місць несвободи потрапляють не тільки, наприклад, колонії, де утримуються ув’язнені. До такої ж категорії відносяться спеціальні медичні заклади, в тому числі – дитячі інтернати, інтернати для людей похилого віку та людей з інвалідністю, або суди чи поліція. Навіть автомобіль поліції може на короткий проміжок часу стати для людини місцем несвободи.
В Україні наразі налічується порядку 4,5 тисячі місць несвободи. Таку цифру експерти називають після окупації частини наших територій. До цього було порядку 6,5 тисяч таких установ.
Порушення прав людини в подібних установах це не завжди вина персоналу. Обмеження фінансування, недостатність знань або неможливість їх вдосконалити також можуть бути причиною наступу на права людини. А все це також знаходиться під опікою держави або повинно бути під пильною увагою відповідальних осіб.
Що таке «Омбудсмен +» та що показав проєкт у Тернопільській області
Візити в подібні установи, де люди перебувають під опікою держави, називають превентивним механізмом. Відбуваються візити на підставі законодавства України, в якому передбачені всі права та обов’язки моніторів.
Присутність громадськості у візитах в закриті установи вже давно норма, модель має назву «Омбудсмен +». Про таку форму співпраці розказав Володимир Шевченко, регіональний координатор по зв’язках з громадськістю офісу Уповноваженого в Тернопільській області. Він проінформував, що в області таких установ близько 100.
«Формат «Омбудсмен +» дає громадськості, тобто, людям, які не є державними службовцями, відвідувати такі місця з перевірками, вони мають можливість побачити умови проживання та доступність медичних послуг для когось, а для когось – умови відбування покарання чи тимчасового перебування. Монітори мають право знайомитись з документами, спілкуватись приватно з ув’язненим без присутності представників адміністрації. Їм дозволяється також робити фото. Передбачається звітування про все це, інформування Уповноваженого та громадськості. До речі, такі звіти зазвичай висвітлюються у щорічних доповідях Уповноваженого», – проінформував Володимир Шевченко.
Щоб стати таким монітором потрібно пройти відповідне навчання, провести декілька візитів. Після цього Рада Уповноваженого затверджує кандидата, а людина отримує тимчасовий мандат на візити. Мандат видається на короткий проміжок часу – 3 місяці. За цей час потрібно зробити певну кількість візитів. Згодом вирішується: чи продовжувати співпрацю з конкретною людиною, чи ні.
Існують обов’язкові умови та певні обмеження для того, щоб стати монітором. Наприклад, людина не може мати кримінальне впровадження проти неї на момент співпраці та має бути дієздатною.
Люди, які відбували покарання, можуть бути моніторами – це не проблема, бо судимість з них вже знята. Проте, якщо вони йдуть з візитом до установи, де відбували своє покарання, то повинні заявити про такий факт. Бо це вважається конфліктом інтересів і може нашкодити будь-якій стороні.
Також Володимир Шевченко зауважив, що в умовах іноді вкрай необхідних карантинних обмежень, потрібно не нашкодити людям в частині їх прав на особистий простір, спілкування з рідними, доступу до прогулянок на свіжому повітрі. І саме в цій частині дотримання прав людини багато установ не дотримувались вимог. Також виявилось, що деякі установи стали більш закритими в частині передач чи посилок. «Особливим викликом стала пандемія та ризик занести COVID людям, які перебувають у закритому просторі. Тому певний час візити здійснювались або дистанційно шляхом опитування, або у суворому режимі, з одяганням захисних костюмів, респіраторів, рукавичок тощо», – поділився Володимир Шевченко.
Координаторка Центру «Дій-Тернопіль» Марія Іщенко презентувала цифри щодо захворюваності та щеплення в деяких установах закритого типу, які були отримані у відповідь на інформаційні запити Центрів. Це данні по 16 закладах закритого типу трьох областей:
Лише шість закладів відповіли про щеплення серед персоналу та мешканців. Це 111 та 289 людини відповідно.
Моніторинг різних відкритих джерел по області показав, що установи не дуже активно використовували ковідну процедуру при закупівлях. Хоча спрощена процедура дозволяє не витрачати час на проведення тендерів та дає можливість укладати договори напряму.
«Ковідні зради» та перемоги у Вінницькій області
Центр «Дій-Вінниця» промоніторив 35 закритих закладів, у двох з них була можливість побачити все на власні очі. «Це були не установи виконання покарань, а два будинки-інтернати, де нас радо прийняли та показали все, що тільки можна, відкриваючи усі двері. Ми не були хіба тільки на кухні та в ізоляторі, але зрозуміло, що існують певні законні обмеження та санітарні норми», – поділилась Інга Фляжнікова, координаторка Центру «Дій» у Вінниці.
Перша установа, в якій можна було наочно дізнатись про дотримання прав людини, це
Тиврівський обласний будинок-інтернат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку. «Ковідної» закупівлі тут не було жодної взагалі. Все закуповувалось або по звичайній процедурі, або надходила волонтерська чи благодійна допомога. Значна частина медпрепаратів та засобів купувалась з пенсій мешканців установи, яку вони зазвичай віддають за проживання в інтернаті», – заявила Інга Фляжнікова.
Великою проблемою було і те, що людей взагалі не випускали за територію закладу, але доступ до свіжого повітря, прогулянки на дворі закладу все ж таки були.
На момент візиту вакцинувались майже всі мешканці інтернату та більша частина персоналу.
Але справжньою бідою є те, що на другому поверсі закладу знаходяться лежачі люди. Їх 110, при загальній чисельності мешканців установи – 170. «Доступ цих людей до повітря полягає у тому, що їх потрібно виносити на балкон чи терасу. Нам також повідомили, що за останні два роки майже ніхто з родичів до цих людей не з’являвся. Ми написали запит до обласної адміністрації щодо підйомника для таких потреб. З відповіді вже відомо, що інтернат готує кошторис, потім буде вирішуватись питання фінансування. Наразі йде розмова про 1,5 млн грн», – поділилась Інга Фляжнікова.
Для другої установи Вінницької області, у якій побували представники «Дій-Вінниця», викликом стали не закупівлі – установа опинилась на грані закриття. З’ясувалось, що спеціалізований заклад – Сутисківську школу-інтернат – передали на баланс сільської ради, яка і вирішила закрити заклад. Він налічує близько 80 дітей, які постійно там проживають. Але ці діти з різних районів області, з різних громад. «Проблемою стало те, що деякі з ОТГ не платили за своїх дітей, що і вплинуло на рішення сільради. Наразі у нас є інформація, що обласна влада взяла під контроль питання цього закладу, вирішено його дофінансовувати з обласних коштів. Також область провела певну роботу з відповідними ОТГ, які затримувались з грошима за своїх дітей», – проінформувала Інга Фляжнікова.
Моніторинг також показав «цікавинку» про ще одну установу Вінниччини – обласну психіатричну лікарню ім.Ющенка. «І це не про зраду, а про перемогу!», – доповіла координаторка Центру «Дій» у Вінниці. Установа вразила саме ковідними закупівлями за спрощеною процедурою більш ніж на 3 млн грн. В них не було знайдено ніяких корупційних ризиків. Було придбано не тільки медичні товари, але й комп’ютерна техніка для осіб, які перебувають в установі. Також був оплачений капітальний ремонт кисневої системи, на що витратили 1 млн грн. Тобто, заклад серйозно готувався до викликів, пов’язаних з COVID.
«Колонії ж області також відмітились тим, що закупали за ковідною процедурою не активно, в основному це були якісь миючи засоби, пральний порошок. В медичних закупівлях навіть були краплі для службових собак», – завершила Інга Фляжнікова.
Історії з Донецької області
У представників Центру «Дій-Маріуполь» не було можливості фізичного доступу в закриті установи. Ними було написано декілька запитів у відповідні установи щодо статистичних даних захворюваності на COVID серед засуджених та затриманих. «З п’яти установ, з якими ми листувались, у двох за цілий рік не було жодного захворюваного. І це при тому, що зафіксовані такі випадки серед персоналу цих установ. Але ми маємо анонімні дані від людей, які пов’язані з цими структурами, про випадки інфікування на COVID. Є навіть факти, коли неодноразово відкладались засідання суду у зв’язку з хворобою підзахисного, але офіційні цифри мовчать про хворих.
Підкреслю тільки, що нам дали відповідь про дані з березня 2020 до березня 2021 року», – розповіла координаторка Центру Ванда Вєровська.
З 12 закладів по Донецькій області, які були промоніторені, чотири взагалі нічого не купували по спрощеній процедурі. Інші робили це на символічні суми, типу, 40 тис грн на антисептики чи якісь копійчані медикаменти. «З даних деяких установ складається враження, що з COVID боролися за допомогою миючих засобів», – сказала журналістка Центру «Дій-Маріуполь» Ірина Чишко.
Селидівська виправна колонія надала Центру оцінку потреб закладу, в якому перебуває 834 людини (планова – 900 ) и 250 персоналу. Ці потреби в 10 разів перевищили ті цифри, про які свідчать закупки необхідного. Від благодійників у першому квартали було отримано 2000 масок, але аналіз потреб говорить про те, що тільки персоналу потрібно масок аж 9000 одиниць.
Представник Маріупольської філії «Україна без тортур», голова ГО «Клуб майбутнє» та монітор Уповноваженого Максим Аніщенко розповів про те, що в перші місяці впровадження карантину закриті установи не були готові до викликів пандемії, не знали досконально що і як робити. Недостатня кількість масок, наприклад, стала серйозною загрозою. «Але слід відзначити, що система швидко відновилась. Потреби у перші місяці допомогли закрити релігійні та громадські організації, благодійні фонди. Всі вони й наразі допомагають. Особисто ми працюємо з двома СІЗО та трьома колоніями в області, летальних випадків там не було. Не маємо ми й відомості про тяжкі наслідки для здоров’я, пов’язані з COVID. Причому, в установах, які нам доступні, багато ВІЛ-позитивних, які потрапляють в групи ризику. Взагалі, зараз закриті установи мають в достатній кількості навіть швидкі тексти, проводиться тестування для тих, хто повертається з засідань суду, проводиться температурний скринінг тощо», – повідомив Максим Аніщенко.
В якості основних висновків
Координатор Центру «Дій-Краматорськ» Андрій Романенко нагадав про історію спалаху COVID та взяття ситуації під контроль у Слов’янському психоневрологічному інтернаті та окреслив головні висновки реалізації проєкту.
Окрім того, що з’ясувалось не дуже активне використання майже всіма закритими установами можливостей «ковідних» закупівлі, потребує уваги відношення до вакцинації самих медичних працівників. Здавалось би, ті, хто повинен пропагувати та давати іншим приклад щеплення, чомусь опиняються серед тих, хто вакцинам не довіряє.
Всі Центри стикнулись з ще однією проблемою: відсутністю зведених цифр по великих масивах даних та систематизованої інформації з місць несвободи. Багато інформації довелось збирати, як то кажуть, «по крупицям».
В Україні вже існують спеціальні платформи й зрозумілі дашборди, з яких, умовно, можна в будь-який час дізнатись про концентратори чи маски майже до одиниці. А що відбувається у місцях несвободи, які повинні бути під більш прискіпливою увагою і суспільства, і влади – геть не зрозуміло. Це можна назвати комплексною та глобальною проблемою всіх регіонів, яку виявив проєкт.
Там, де не вистачає відкритої, точної, своєчасної та доступної інформації завжди є місце міфам або фейкам. З іншого боку, можливість щось приховати з інформації – це спокуса до корупції або інших порушень. А це неприпустимо, тим більш, якщо говорити про права людини й цінності. Та про Україну, як країну, яка поважає права людини й сповідує ці цінності.
Публікація створена за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках програми COVID-19 Solidarity Programme for the Eastern Partnership. Зміст цієї статті не обов’язково збігається з їхньою позицією.
Для здійснення благодійного платежу на користь ГО “ДІЙ-Тернопіль” перейдіть за посиланням
https://api.fondy.eu/s/ehV02qKDw?_ga=2.77068060.863014627.1607679474-880978449.1607441551