Чиновники посилаються на непопулярність інструменту, пасивність громадян та досвід міст-мільйонників. На 9 сесії депутати голосуватимуть за проект нової редакції Положення про е-петиції. Нагадаємо, зараз маріупольцям достатньо зібрати 250 голосів за 90 днів, аби влада розглянула їх петицію. На депутатському дні було запропоновано збільшити кількість підписів до 3000, на Координаційній раді вже мова йшла про 1500 голосів. Чому це все одно забагато для Маріуполя? 

Що пропонують чиновники? 

Петиції запропоновано розділити на два рівні: районного та міського значення. Для кожного свої строки збору підписів – в обох випадках зменшені. Для питань районного значення пропонується збирати 250 підписів за 30 днів, для питань міського значення 1500 підписів за два місяці. 

“Наші 250 голосів – чи відображають вони думку більшості? Насправді, цей інструмент не зовсім дієвий. 250 голосів, це 0,04 % від населення міста, збирають 90 днів. Якщо петиція стосується якогось ремонту, то за ці 90 днів вона втрачає актуальність. Більшість наших петицій – з питань благоустрою. Тому пропонуємо розділити на два рівні – районні петиції та міські. Щоб оперативніше вирішувати локальні питання”, – розповіла директор департаменту по роботі з персоналом та зверненнями громадян Вікторія Захарченко. 

“Це петиції, які будуть стосуватися питань 5-6 будинків”, – додав голова Лівобережної районної адміністрації Віктор Очеретін. 

“Глобальні ініціативи пропонується ввести 3000 голосів за 60 днів”, – продовжила Захарченко.  Ці цифри були презентовані на депутатському дні. 

Що не так із питанням репрезентації?

Пізніше на Координаційній раді депутати вже обговорювали можливість збільшення голосів до 1500. 

“1500 голосів – це чверть населення міста, я правильно розумію?” – уточнила депутатка від “Блока Вадима Бойченка” Ірина Дудіна під час засідання Координаційної ради. На відповідь, що це все ж 0,25%, додала: “Коли 250 людей вирішують за півмільйоне місто, це, меншою мірою, дивно. 250 голосів зібрати дуже легко. 1500 – аргументовано, я вважаю”. 

На щастя, е-петиції – не єдиний інструмент демократії, що діє в Маріуполі. Але один із найзручніших завдяки електронному формату. Втім, маріупольці мають ще такі варіанти комунікації та співпраці з владою – звернення громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання та інші. І нововведення маріупольських чиновників створює протиріччя із цими інструментами. Нижче пояснимо, чому. Один з цих інструментів згадав у своїй репліці під час Координаційної ради депутат від “Блоку Вадима Бойченка” Андрій Федай. 

Він впевнений, що депутати оперативніше та дієвіше вирішують проблеми громадян, аніж інструмент демократії е-петиція: “Я впевнений , що петиції не будуть працювати, бо ми створюємо серйозну конкуренцію. Постійний контакт з мешканцями, наша прозора робота, – це конкуренція для петицій. На минулому скликанні ми приймали Положення про громадські слухання, там встановлено мінімальна квота для ініціації – 25 осіб (це неправдива інформація, пояснення нижче – прим. авт.). Ця норма до сих пір не працює. Може, не працює, тому що ми з вами відкриті? Наша фракція постійно проводить депутатські прийоми, в КСН, виїжджає на зустрічі з мешканцями. Мабуть, тому людям не хочеться морочитися з цими електронними петиціями,  тому що швидше достукатися до кожного депутата чи працівника міськради. А те, що ми збільшуємо норму до 1500 голосів, можливо, це додасть ваги їй, та відповідальності її авторам. Якщо вона збирає 1500, значить, проблема болить, треба її розглядати на сесії міськради. Автори мають бути на сесії та не ховатися за спинами тих людей, що її підписали”. 

Розподілення петицій на два рівні дійсно можна назвати прогресивною ідеєю, але не стосовно кількості голосів, які пропонують у міській раді. 

Громадські слухання, на які послався Андрій Федай, мають чітке розподілення по кількості членів ініціативної групи у залежності від масштабності проблеми. І мова зовсім не про 25 осіб, як сказав депутат. 

Ініціювати громадські слухання можуть: 

• Мешканці, мінімум 75 повнолітніх членів територіальної громади Маріуполя, якщо питання стосується усього міста, району, мікрорайону 
• 50 повнолітніх членів громади, якщо питання стосується кварталу, кількох вулиць, кількох будинків.
•  7 повнолітніх членів громади, якщо проблема стосується мешканців невеликої вулиці чи будинку, де проживає менше 50 осіб.
•  Три громадські об’єднання або благодійні організації, три ОСББ, три органи самоорганізації населення
•  Мер, міська рада  за рішення не менше ⅕ депутатів

Читайте також: Громадські слухання в Маріуполі. Інструкція. Ч.2

Щодо відповідальності авторів петицій, до якої закликає депутат Андрій Федай, то її автори петицій і так несуть згідно закону “Про звернення громадян”. Більш того, згідно діючого поки що Положеня, авторів мали і так запрошувати на засідання сесій, бо автори петицій безпосередньо зацікавлені у цьому.

Ще один інструмент демократії – місцеві ініціативи, коли громадяни можуть подавати свої проекти рішення, теж не вимагає кількох тисяч голосів. Треба 150 підписів повнолітніх членів громади, якщо питання стосується сектору індвидіуальної забудови. Та 300 підписів, якщо питання стосується багатоповерхових будинків та інших питань. 

Всі ці інструменти також прогресивні, але вони менш зручніші, аніж е-петиції, бо агітувати та шукати однодумців авторам проектів або ініціаторам слухань треба наживо. 

Читайте також: Місцеві ініціативи в Маріуполі не працюють? На прикладі шкільного стадіону на Східному

“Позитивний досвід Вінниці”

Маріупольські чиновники посилаються на досвід Вінниці – там ліміт для збору підписів усього 14 днів. Але що насправді думає громада Вінниці щодо свого Положення про петиції? Проект Дій-Маріуполь – один із центрів однойменної мережі, в коло якої входить в тому числі і команда журналістів та юристів з Вінниці. 

Дій-Вінниця розповіли нам, що обмеження строку до 14 днів – це зміни в Положення, що відбулися у 2016 році. До того часу, як і в Маріуполі, петиції тут чекали на свої підписи 90 днів. 

Новація вінницької влади тоді викликала великий резонанс у місті – вінничани навіть створили петицію проти змін, набрали необхідну кількість голосів і  отримали формальну відповідь від влади: “Порядок розгляду електронної петиції, адресованої органу місцевого самоврядування, визначається місцевою радою”.

Джерело: vajr.info

А найголовніше, досвід Вінниці не може бути релевантним до маріупольського, оскільки кількість підписів у 2016 році там збільшили на символічну кількість голосів, а не в десять разів, як було запропоновано на депутатському дні в Маріуполі. 

До 2016 року вінничани, як маріупольці, мали збирати 250 голосів за 90 днів. Тепер 350 голосів за два тижні. Тож, оптимізм маріупольських чиновників щодо згортання строків заради більшої мобілізації громадян підписувати петиції якомога швидше, не підтверджується досвідом Вінниці. 350 голосів тут достатньо, аби влада розглянула питання, – розділення на проблеми районного та міського значення тут немає. 

“Так запропонувала громада”

Насправді, ні. Оголошення про обговорення ефективності петицій не отримало великого розголосу серед громади. Було оголошено про два засідання – у ЦНАПі в Лівобережному районі та IT-хабі 1991. 

Зустріч в IT-хабі 1991 – це була прес-конференція міського голови, де він презентував деякі проекти міста. Зустріч у ЦНАПі у Лівобережному районі була небагатолюдною – голова Лівобережної районної адміністрації Віктор Очеретін, голова КСН Жемчужний Ольга Крехович, голова Департаменту по роботі з персоналом та зверненнями громадян Вікторія Захарченко, що ініціювала обговорення,  та ми – ГО Азовська паланка. 

Читайте також: Требования к подаче петиций в Мариуполе хотят ужесточить. 3000 подписей для петиции?

У нашому попередньому матеріалі про петиції, ми писали, що отримали запрошення на обговорення, оскільки надіслали рекомендації до Положення про е-петиції. Оскільки маріупольське Положення, на наш погляд, – одне з найдемократичніших (було), рекомендації були більше технічними – щодо впорядкування деяких пунктів документу. Ніяких рекомендацій щодо збільшення голосів наша команда не надавала, з документом ви можете ознайомитися нижче. 

Звертаємо увагу, що під час Координаційної ради голова Департаменту заявила, що саме громада запропонувала 1000 голосів і послалася на ГО “Азовська паланка” – це організація, що веде проект Дій-Маріуполь. 

Засідання Координаційної ради. Депутат Сили людей Роман Омелякін запитує  про обговорення з громадою. 

Що ж насправді запропонувала Азовська паланка? “Якщо дивитися закон про петиції, то населений пункт, до 1000 осіб, – це 50 підписів, це можна екстраполювати на районні питання. Наш випадок 100 тисяч – 500 тисяч мешканців – не менш 250 підписів. Населення від 500 тисяч до мільйона – не менш 500 підписів. Мова про тисячу підписів йде вже про міста-мільйонники. Від Маріуполя чекати 3000 підписів – це занадто. Максимум 500 для міського значення, а для районного не 250, а до 100 – найкраще 75 голосів”, – сказала журналістка Дій-Маріуполь Ірина Чишко. (Аудіозапис цієї зустрічі в наявності у ГО Азовська паланка”). 

Голова “Азовської паланки Ванда Вєровська заявила: “Як юрист, я пропоную керуватися нормами закону України”. 

Що каже законодавство? 

Є закон України  “Про звернення громадян” щодо електронного звернення та електронної петиції”, який надає рекомендації щодо співвідношення підписів до населення громади. Ось що каже ст.23-1 цього закону:

2. До визначення у статуті територіальної громади вимог щодо кількості підписів громадян на підтримку електронної петиції до органу місцевого самоврядування та строку збору підписів електронна петиція до відповідного органу місцевого самоврядування розглядається у порядку, визначеному пунктом 2 розділу I цього Закону, за умови збору на її підтримку протягом не більш як трьох місяців з дня її оприлюднення такої кількості підписів у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, де проживає:

1) до 1 тисячі жителів – не менше ніж 50 підписів;

2) від 1 тисячі до 5 тисяч жителів – не менше ніж 75 підписів;

3) від 5 тисяч до 50 тисяч жителів – не менше ніж 100 підписів;

4) від 100 тисяч до 500 тисяч жителів – не менше ніж 250 підписів;

5) від 500 тисяч до 1 мільйона жителів – не менше ніж 500 підписів;

6) понад 1 мільйон жителів – не менше ніж 1000 підписів.

Кількість від 1000 підписів рекомендована для міст-мільйонників. до яких Маріуполь не відноситься. Але в законі є лазівка для місцевої влади – “не менше ніж”, нею і вирішили скористатися чиновники Маріуполя. 

Вимоги до маріупольської петиції, суворіші, ніж до президентської

Вікторія Захарченко посилалася на досвід Києва, Харкова та Дніпра, де для розгляду петицій вимагається 10000, 5000 та 3000 голосів. Але, нагадаємо, у Києві проживає 3,7 мільйонів осіб, у Дніпрі 966 тисяч, у Харкові 1,4 мільйони. 

Врешті, петиції національного рівня, що адресовані президенту, Кабміну чи Верховній Раді, вимагають 25000 голосів, які треба зібрати за 90 днів. 

До чого ці цифри? Маріупольські чиновники говорять про те, що діячі 250 голосів для петицій не відображають позиції більшості і наводять відсоткові розрахунки. Населення Маріуполя офіційно 446 тисяч осіб, хоча у Департамент говорять про 573298 – додатково 100301 це тимчасово переміщені особи та 17297 осіб – мешканці долучених до громади селищ. 

Процентний взаємозв’язок петицій відносно населення не закріплений законодавством. Якщо керуватися такою логікою, то петиції до президента відображають думку 0,05% населення країни. В Україні проживає 44,39 мільйонів осіб, підписів, нагадуємо, треба зібрати 25000. 

Саме такий відсоток має наразі і Маріуполь, який за думкою маріупольських чиновників не показовий для того, щоби звертати увагу на пропозиції маріупольців. Якщо рахувати співвідношення офіційного населення у 446 тисяч чоловік та 250 підписів, то отримаємо ту саму виборку, що мають і загальнонаціональні петиції – 0,05%. Якщо із врахуванням переміщених осіб та мешканців, долучених до громади, – 0,04%. 

Прорахуємо також співвідношення щодо міст-мільйонників. 

Київ – 10000 голосів та 3,7 мільйонів населення (але за неофіційними даними там проживає вже близько 5 мільйонів). Петиція киянина відображатиме  0,27% громадян. Запропоновані на депутатському дні 3000 голосів для петицій в Маріуполі відображали би думку 0,52% громадян, тобто цей показник вищий за столичний у два рази. 

Харків населення 1,4 мільйони, 5000 голосів для петиції – відображення 0,35% громадян. 

Дніпро 996000 осіб, 3000 підписів – 0,3%. 

Ідентичний за кількістю населення Миколаїв збирає 1000 підписів за 90 днів. 486 тисяч мешканців, 1000 підписів  – 0,2%. Тут також виступали проти подібного зарегулювання інструменту  

Джерело: dovidnyk.org.ua

А що до Вінниці? Тут проживає 370 тисяч осіб, для петиції достатньо 350 підписів – це 0,09% від громади. Чому маріупольська влада вирішила перейняти найнегативніші надбання інших міст – скоротити терміни, як скоротили у Вінниці, та збільшити кількість голосів подібно до міст-мільйонників? Ба, більше, запропонувати таку кількість, яка перевищує вимогу міст-мільйонників. 

Чому не скористатися досвідом Львова, який більший за населенням, ніж Маріуполь, і трохи не сягає статусу мільйонника? Тут проживає 720 тисяч осіб, а для збору петицій достатньо 500 голосів за 2 місяці – це позиція 0,06% містян. 

Як громадян вводять в оману

Найголовніше, що проект, який викладений у Порядку денному сесії, абсолютно не відповідає тому, що обговорювали чиновники під час комісій, депутатського дня та Координаційної ради. У документі, що опублікований в Порядку денному, немає інформації ані про дворівневу систему петицій, ані про 3000 чи 1500 голосів. Там пропонується збільшити їх кількість всього до 500. 

Можливо, депутати отримали у розсилці актуальні документи, але громада наразі нічого не знає про критерії, за якими петиції будуть розділяти на районні та міські. Ось, який проект рішення викладено у порядку денному сессії 9. 

А це означає, що маріупольці не мають об’єктивної інформації про заплановані рішення міської ради, отримують неправдиву інформацію і не мають змоги брати участь у місцевому самоврядуванні – вносити пропозиції та коригування до проектів рішень. 

Наразі Координаційна рада вирішила зупинитися на 1500 голосів для петицій міського значення і 250 – для районного. Наприклад, у Приморському районі (дані за 2011 рік) проживає 64000 осіб, 250 голосів – це позиція 0,39% мешканців. 1500 голосів для петицій міського значення відображатимуть позицію 0,26% громадян. Такий же рівень для петицій Києва, районні ж петиції Маріуполя перевищуватимуть за цим показником вимоги столиці. І в 5 разів перевищуватимуть вимоги загальнонаціональних петицій. Тобто для ініціювання петиції щодо дитячого майданчику треба загітувати більше людей, аніж запропонувати зміни до закону України. 

Чому петиції не працюють? 

Але, найголовніше у цьому інструменті, розчаруванння ним самої громади. Іноді громадяни створюють петиції, що не відносяться до компетенції місцевої влади. Для цього потрібно вивчити закон Про місцеве самоврядування, де повноваженням окремих гілок місцевої влади присвячені окремі розділи. У документі можливий пошук за окремим словом, тож вводимо цікавий нам запит “тариф”, “бюджет”, “транспорт”, “освіта”, “екологія” абощо і шукаємо відповіді у статтях закону. Посилання на окрему статтю закону надасть більшої ваги вашій петиції та вбереже від її відхилення. І, звісно ж, не варто ініціювати протизаконні петиції – закликати до ворожнечі, дискримінації чи порушення меж держави. 

Але, навіть, якщо петиції складено вірно, це не гарантує впливу на зміни у житті міста. Статистика прийняття до уваги петицій в Маріуполі не втішає. За 2017-2019 роки, як проект рішення була винесена лише одна петиція. 

Розчарування цим інструментом висловлюють мешканці багатьох громад – яким би був зручним чи навпаки зарегульованим цей документ, обранці від народу рідко звертають увагу на пропозиції виборців.